Олександр

30 років

Меня  звать Александр. Мне 30 лет. Я зависимый. Половину своей жизни я провел в употреблении наркотических веществ. Воспитывался я в благополучной семье, рос в достатке, но не смотря на это, сколько я себя помню я всегда чувствовал какую-то пустоту и неудовлетворённость жизнью. Я много раз слышал от родителей и знакомых, что наркотики это зло и последствия употребления очень печальны, но это меня не остановило.

 

Почему я начал употреблять наркотики и с чего началась моя зависимость? Я не могу точно ответить, но точно помню тот момент, когда я ощутил, что без наркотиков я ни чего не могу делать. Без них было все мрачно и я находился в постоянной депрессии. Я начал изолировать себя от окружающего мира. Близкие и родственники начали меня избегать. Употребление становилось невыносимым. Я чувствовал, что скатываюсь все ниже и ниже. Я понимал одно, надо что-то менять, но как это сделать я не знал. Я не мог в одиночку справиться с проблемой, которая мне мешала жить. Я не знал, как оставаться чистым при старом образе жизни и в кругу употребляющих наркоманов, которые меня окружали. Моя зависимость прогрессировала, и я был бессильный против нее.

 

Благодаря своей маме я попал в реабилитационный центр, где прошел трехмесячную программу реабилитации. Я увидел многих людей с такой же проблемой как и у меня. Там я почувствовал надежду на лучшее и огромную поддержку зависимых, как раз то, что мне было очень необходимо. По окончанию центра я вернулся домой, где начал посещать группы взаимопомощи АН. Для меня было очень важно быть частью этого сообщества. Там я познакомился с ребятами, которые тоже посещали эти группы. Это были первые люди, которым я доверился и открылся за многие годы употребления. Большинство ребят, которые посещали эти группы были выпускниками реабилитационного центра «Via-Vita». Я ощущал тесную связь между всеми нами. А главное, я обрел среди них друзей, и это важно для меня. Одна мысль о том, что мы движемся в одном направлении в желании оставаться чистыми меня очень радует.

 

На смену постоянной тревоге и депрессии, ко мне начало приходить спокойствие. В чистоте у меня появился выбор. Я научился справляться с любыми жизненными ситуациями, не прибегая к наркотикам. Каждый прожитый день для меня это открытие чего-то нового. Сегодня я могу сказать, что я счастливый и это настоящее счастье.

 

 

Читати далі Програма, яку пройшов Олександр

Мені було 19 років, коли мене мої батьки після лікарні привезли на реабілітацію. Пройшов невеликий період  часу, я пішов з центру і знову почав колотися. За 2 тижні сам прийняв рішення і повернувся назад у центр. Сам, з чекушкою в кишені. На початку я взагалі не розумів, що відбувається. Не довіряв людям, які мене оточують, які розповідали, що можна жити щасливо і не вживати і навіть клієнтам центру я не вірив. Пройшов якийсь час і я  вперше почав розуміти, що жити тверезим взагалі реально. Вперше в житті я зрозумів що таке справжня дружба - не та, коли виручають наркотиком, а коли підтримують у важких життєвих ситуаціях порадою, добрим словом. Тут я зустрів своїх перших справжніх друзів, з якими спілкуюсь і досі.

 

За час реабілітації налагодилися більш здорові, партнерські стосунки з батьками, почав відчувати довіру від них, а також свою відповідальність перед ними. Адже вони мене не залишили, не відмовились, а підтримували завжди морально і матеріально впродовж реабілітації.

 

Пройшов повний курс реабілітації у 2006 році. Тоді мені виповнилось 20 років. На той час не було ще багато випускників такої і подібних програм і я шукав підтримку у психологів і груп АН, АА і терапевтичних спільнот. Залишився жити і працювати у Львові, постійно підтримуючи контакт з центром. Зараз я одружений, маю дитину, стабільну роботу і дохід. Впродовж цих років ходжу на групи, працюю з терапевтом і це триває вже 9 років…

 

 

Читати далі Програма, яку я пройшов

Тарас

29 років

Мене звати Тарас. Мені 29 років. Почав вживати в 15 років. За час вживання встиг сісти в тюрму, пройти чотири детоксикації та безліч раз спробувати залишити вживати самотужки. Не вийшло...

 

В 22 роки попав на реабілітацію в ЛМГО «Дорога», це був останній шанс і я його не втратив. Пройшов повний курс. Найбільш мені домогло змінити своє життя це усвідомлення, що я залежний, і не зможу вже ніколи контрольовано вживати хімічні речовини чи грати в азартні ігри. І що тепер потрібно навчитись з тим жити.

 

Дуже важливим для мене було це змінити себе, змінити по максимуму. Змінити поведінку, мислення, цінності, мову, стиль одягу і т. п. Єдине, що залишилось не виліковне, це невміння контролювати вживання, але це тепер для мене не є недоліком, я і мій організм не потребуємо допінгу! На даний момент в мене 6,5 років чистоти, чудова дружина, робота про яку я мріяв, навчаюсь у двох ВНЗ.

 

P.S. Вже зараз аналізуючи, через що я почав вживати, то можу сказати що це стид і страх.

 

 

Читати далі Програма, яку пройшов Тарас

Олена

мама, 57 років

Вже майже 6 років один раз на три тижні я відвідую групу психологічної підтримки, яка функціонує в центрі «Дорога». Туди приходять батьки та родичі, діти та близькі, яких проходять реабілітацію від наркотичної залежності або ще знаходяться у вживанні, або вже пройшли реабілітацію. Практичну психологічну допомогу надають нам професійні фахівці-психологи Світлана та Юля, за що я їм безмежно вдячна. На заняттях я знайшла відповіді на важливі та болючі для мене  запитання. Я дізналася, що співузалежненість - це хвороба, якою, як виявилось, я хвора.  Там я почула, що треба в першу чергу змінити своє відношення до себе особисто. Перед хворобою сина я була безсильна. Зараз мій син вже 4 роки та 8 місяців тверезий, живе звичайним нормальним життям, зустрічається з дівчиною, закінчує навчання в університеті, будує плани на майбутнє.

 

Я щаслива мама і дружина, радію за себе, що не дозволила негативним емоціям та почуттям зруйнувати своє життя. З нетерпінням чекаю ту суботу, коли відбудеться наша зустріч з батьками: уважно слухаю їхні історії, щоб не забути про те, що було, нікого не критикую та не даю порад, а  розказую свою історію з надією, що вона комусь допоможе позбавитись співузалежненості.

 

 

Читати далі Програма, яку пройшла Олена

Ростислав

28 років

Мене звати Ростик. Мені 28 років. Моя історія розпочалася ще з дитячого садка, коли почав красти іграшки, гроші для того, щоб задовільнити свої бажання і потреби (з часом зрозумів, що це такий неконструктивний спосіб задовільнити своє его), бажання виділитись. З часом це призвело до того, що почав вживати  хімічні речовини, які давали можливість почувати себе впевнено і значимо.

 

За 13 років вживання спробував багато наркотиків, вживав ін`єкційно, не дивлячись на наслідки: вигнали зі школи, втрата роботи (неспроможність і небажання чесно працювати), руйнування стосунків. Безвихідь підштовхнула на пошук допомоги. Сам не знав що це має бути,  звертався до релігійних установ, медичних закладів. А одного разу пішов на зібрання анонімних наркоманів, де після розмови з одним із них, який має досвід одужання був скерований на лікування в центр «Дорога». Приїхавши затримало те, що багато людей, пройшовши лікування, живуть тверезо, а головне радісно. Ті фотографії, які висіли на стіні і вже на 2 тиждень я не знаючи чи мені вдасться пройти цей шлях до кінця приймаю таке рішення.

 

Головним вважаю це припрацювання рівня відповідальності за своє життя і свої вчинки, важко було ламати стереотипи старого життя, говорити правду, допомагати іншим, а особливо безкорисно, без всяких очікувань. Було важко знайти і пізнати себе (для мого призначення, тобто, бути реалізованим) індивідуальна робота з працівниками центру, останні етапи реабілітації, які направлені на ресоціалізацію і вихід в суспільство зі своїми планами.

 

Мені вдалось, я завершив програму, далі роблю кроки для свого одужання. Реалізовую свої мрії і одна з них — допомагати іншим і зараз є керівником ГО «Твій вибір життя», метою якої є пропаганда здорового способу життя. 

 

 

Читати далі Програма, яку пройшов Ростислав

Ваша заявка отправлена, мы свяжемся с Вами.